Warning: fread() [function.fread]: Length parameter must be greater than 0. in /home/kpu/www/user_count/user_count.php on line 537
Ровенский Горком КПУ
Официальный сайт Ровенского городского
комитета Коммунистической Партии Украины
Меню
Главная
Программа
Устав партии
Статьи
Мероприятия
Фотогалерея
Контакты
Комсомол
Форум
Наши друзья


Шосткинский горком КПУ









Коминформ

ЦЕНТР политического прогнозирования UA-PRAVDA
Статистика
 На сайте:

Warning: fread() [function.fread]: Length parameter must be greater than 0. in /home/kpu/www/user_count/inform.php on line 75
 Всего - 4574
 Всего сегодня - 55
 В данный момент - 1
 
Наша кнопка

ЗЕМЛЯ – ВЛАСНІСТЬ ВСЕНАРОДНА

Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до пунктів 14 і 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України» (щодо терміну на продаж земельних ділянок), співавторами якого виступили народні депутати від Компартії України О.М.Ткаченко, М.В.Перестенко, С.В.Гордієнко. Цим Законом до 1 січня 2012 року продовжено мораторій на купівлю-продаж землі.
Протягом останнього десятиріччя провладні засоби масової інформації наполегливо переконують українське суспільство, що вільна торгівля землею начебто стане основою для фінансового відродження держави. Мовляв, селяни, одержавши в приватну власність землю, заведуть на ній сучасне сільськогосподарське виробництво, що в свою чергу підштовхне розвиток промисловості. Божевільну концепцію «вільного земельного ринку» мав намір будь-якими способами (аж до ігнорування демократичних процедур) запровадити Президент В.Ющенко та його оточення. Ще будучи Прем’єр-Міністром України, Ющенко активно підтримував курс Л.Кучми на приватизацію землі. У 2001 році, наприклад, під час зустрічі з викладачами і студентами Національного аграрного університету він заявив, що «приватизація землі селянами – це шлях до реальних зрушень у сільському господарстві, бо лише приватна власність на землю зробить селянина господарем».
Іншої думки про власність на землю було багато видатних людей, в тому числі голова Центральної ради Михайло Грушевський, який стверджував: «Власність на землю і торгівля нею – явище ненормальне                         і навіть аморальне. Його можна порівняти з правом власності на                   людину-раба».
Сам факт «узаконення» приватної власності на землю є не просто теоретичною помилкою теперішніх реформаторів, а економічним злочином проти власного народу. І Саблуки, і Гайдуцькі та інші теоретики і радники з «реформ» добре знали що робили, знали кому і що та в чиїх інтересах радити.
Адже в першу чергу було «пущено під ніж» колгоспи. Цілком очевидно, що їх потрібно було реформувати, зміцнювати господарську самостійність, посилити матеріальну зацікавленість тощо. Але ж не знищувати, не повертати село назад, до одноосібництва.
Й хоч земля поки що не продається, великих латифундистів вже є чимало. Майже за 19 років незалежності розбазарено мільйони гектарів найкращих земель, в тому числі заповідних. Йде їх хижацька експлуатація шляхом розміщення на них миттєво прибуткових культур (соняшник, ріпак) чим знекровлюються величезні масиви родючих чорноземів. Так звані «ефективні власники» уже занапастили сотні тисяч гектарів. Але це лише прелюдія до тієї вакханалії, яку замислили і якій усе ще хочуть надати силу закону відомі політичні сили всупереч продовження мораторію на купівлю-продаж землі до 1 січня 2012 року. Проте ця нова відстрочка не відвертає страшного лиха - по суті катастрофи. Адже йдеться про самознищення себе як нації, держави.
Роки реформування агропромислового комплексу України переконали, здається, і найбільших скептиків і довірливих: іде нищівний розор, нещадний і цинічний дерибан найціннішого національного багатства – землі.
Проте, все те, що ми мали досі, як мовиться, лише квіточки, ягідки будуть потім, коли офіційно відкриється ринок землі. Бо з усього набутого досвіду ясно, як Божий день: великим власником землі не стане той, хто її обробляє. Заволодіє землею той, хто має великі гроші. Цей «той» може навіть не мати уявлення, що таке чорнозем чи суглинок, навіть не знати, де та земля, власником якої він став. Бо й сама земля йому потрібна лише для того, щоб згодом вигідно перепродати. Великі фінансові спекулянти скуповуватимуть землю і швидко перепродаватимуть її за великі гроші, що відіб’ється на вартості сільськогосподарської продукції і спричинить гіперінфляцію.
Концентрація великих площ сільгоспугідь в руках заможних покупців та олігархів призведе до утворення латифундій латиноамериканського типу з найманими працівниками, якими стануть наші обезземелені селяни.
Великими землевласниками можуть стати також комерційні банки під час переходу заставленої землі у власність заставодержателя.
Фактично ринок землі існує в Україні давно – з першого дня «узаконення» приватної власності на землю, тобто після виходу сумнозвісного Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок».
В обхід діючому мораторію на продаж сільськогосподарських земель, скуповуються їх величезні масиви, земельні ресурси просто розбазарюються. Цьому сприяє і та обставина, що через брак коштів у більшості регіонів України (в тому числі і в нашій області) до цього часу не здійснено розмежування земель державної та комунальної власності, не проводиться інвентаризація землі, більшість населених пунктів не мають генеральних планів забудови.
Сьогодні спритні «нові українці» шалено атакують землі в міських та приміських зонах. І якщо в сільській місцевості землю сяк-так розпаювали, то у містах вона виявилася фактично в руках корупціонерів. Яскравий приклад цьому – Київ. Є такі факти і в Рівному, інших населених пунктах області. Хай тепер спробує пересічний житель якогось міста отримати землю, приміром під гараж чи спорудження власного житла (на що, до речі, має право за законом). Навряд чи це йому вдасться без чималого хабара та виснажливого ходіння по чиновницьких кабінетах. Згадаймо хоча б історію з виділенням землі громадянам Рівного в районі аеропорту, про що багато писали місцеві газети.
Інформація про земельні ресурси, які можуть одержати громадяни, на місцях старанно приховується від громадськості. Тому суспільство не знає, скільки вільної землі є в тому чи іншому населеному пункті і який її резерв.
Часто людям відмовляють, мотивуючи тим, що вільної землі немає. Втім, хто веде її реєстр? І якщо й веде, то це інформація, як кажуть, винятково для «службового» користування. Інакше як пояснити той факт, що «своїм» людям роздаються десятки гектарів землі, а іншим її немає. Знаходиться земля для родичів сільських і селищних голів, для міліції і прокуратури, районного і обласного керівництва.
Нині в Україні утворилася ціла армія землевласників, які про те, що на їх ім’я оформлялися земельні ділянки, дізнавалися лише від правоохоронців у справах про шахрайство. Оформлення землі на «мертві душі» набуло загрозливих масштабів. У селах і містах створено цілі вулиці студентів-землевласників, у районах на ім’я пенсіонері віком за 80 років виділено тисячі гектарів для ведення селянських господарств. Така картина – за документами про надання землі у власність. Справжні ж власники, імена яких ретельно приховуються, чекають часу, аби дорого продати те, що безоплатно дісталося від держави.
Особливих масштабів набули зловживання під час передачі у власність або в оренду земельних ділянок за межами населених пунктів. Вирішення таких питань належить до компетенції місцевих державних адміністрацій, в яких рішення приймаються не колегіально, як у сільських чи міських радах, а одноосібно, на власний розсуд головами адміністрацій, які видають відповідні розпорядження.
Необмежені повноваження голів місцевих державних адміністрацій, право одноосібного розпорядження землею у поєднанні з критично низькою ефективністю правоохоронних органів призвели до тотального злочинного перерозподілу державної власності.
Переконані у власній безкарності місцеві керівники застосовують на власну користь прогалини у законодавстві і вдаються до відверто кримінальних схем заволодіння землею. Діючи умисно, у власних інтересах, окремі чиновники, замість захисту інтересі громадян, йдуть на самовільне захоплення земельних ділянок.
Така загрозлива ситуація склалася майже у всіх регіонах України, в тому числі й на Рівненщині.
Особливою схемою дерибану землі є надання з державної власності ділянок так званим садівничим товариствам. Схема тіньової приватизації за посередництвом садівничих товариств поширилася на територію всієї країни, особливо біля великих міст. Адже для того, щоб офіційно зареєструвати громадянину організацію чи обслуговуючий кооператив, що має у своїй назві визначення «садівниче товариство», достатньо паспортів трьох осіб та відповідного розпорядження голови райдержадміністрації.
Земля – це, мабуть, єдине, що залишилося ще не розкраденим у нашій державі. За всі роки проведення «земельної реформи» нас нахабно обманювали, стверджуючи, що приватизація землі служитиме благом для народу і майбутніх поколінь. Насправді ж приватну власність на землю «узаконили» тільки для того, щоб відібрати у народу і держави дохід від земельної ренти заради збагачення багатих, доводячи місцеві громади до фінансового зубожіння.
Єдиним господарем на землі з правом наділяти нею користувачів і накопичувати земельну ренту в бюджеті на суспільні потреби мають бути місцеві органи самоврядування – сільські, селищні, міські ради.
При вилученій до бюджету ренті втрачає сенс саме право приватної власності на землю, бо тоді земля не може виконувати функцію ні товару, ні капіталу, тобто ні інвестори, ні товаровиробники не зможуть збагачуватися за рахунок ренти, крім тієї її частини (диференційованої ренти другої) , яка створюється в процесі їх виробничої діяльності при додаткових вкладеннях у виробництво. І це воістину справедливо, бо земля, як ресурс виробництва, належатиме безпосереднім господарям (індивідуальним чи колективним), а дохід від землі (земельна рента), як продукт сумлінної праці, - народу і державі.
За таких умов ніяких болючих проблем, пов’язаних з власністю на землю, в Україні не буде, як їх не було до 1992 року і в радянські часи.
 
                                                        Леонід СУШИЦЬКИЙ,
                                               зав. відділом обкому КПУ
                                               
  
  Поиск по сайту:
 
Архив новостей
2010-05-25
Поклонимся великим тем годам…
2010-05-09
Рівненщина першотравнева!
2010-05-01
А ЛЕНІН - ВІЧНИЙ І ЖИВИЙ!
2010-04-23
НАЦІОНАЛ-ФАШИЗМ - ГЕТЬ!
2010-02-19
Информация о пленуме Городского комитета Компартии Украины
2009-12-31
УКРАЇНІ ПОТРІБЕН САМЕ ТАКИЙ ПРЕЗИДЕНТ!
2009-12-05
65 річниця Звільнення України від німецько-фашистьских загарбників
2009-10-29
17 вересня – свято національного єднання
2009-09-18
ТОТ ВЕКОПАМЯТНЫЙ СЕНТЯБРЬ
2009-09-14
Шум вокруг будущих выборов
2009-08-06
КОМСОМОЛУ УКРАЇНИ -90!
2009-06-23
Под Красным флагом КПУ!
2009-06-10
Адам МАРТИНЮК: ВИХОДИТИ З КРИЗИ ТРЕБА НЕ ЗА РАХУНОК ЛЮДЕЙ, А ЗА РАХУНОК РОСТУ ВИРОБНИЦТВА
2009-06-01
НИКТО НЕ ЗАБЫТ - НИЧТО НЕ ЗАБЫТО
2009-05-12
Уважаемые соотечественники! Дорогие ветераны!
2009-05-06
м. Рівне відзначило Першотравень!
2009-04-23
ВІДНОВИТИ МЕМОРІАЛ СЛАВИ
2009-04-14
П.С.Цибенко: В УМОВАХ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ І ПОЛІТИЧНОЇ КРИЗИ В УКРАЇНІ КПУ ВИСТУПАЄ З ДЕРЖАВНИЦЬКИХ ПОЗИЦІЙ
2009-03-25
ЛЕВЫЕ РОВЕНЩИНЫ ПРОТИВ ПРОИЗВОЛА ВЛАСТЕЙ
2009-03-12
23 февраля - День Советской Армии и Военно-Морского Флота.
2009-02-23
Ровенщина отмечает 65-летие освобождения
2009-02-02
Никто не забыт и ни что не зыбыто.
2009-01-06
Инвалиды - люди великой души и мужества!
2008-11-26
СПОНСОРИ ЗМАГАНЬ - КОМУНІСТИ
2008-11-10
ВЕЛИКОМУ ОКТЯБРЮ - 91
2008-10-30
Вічно молодий
2008-10-22
П О С Т А Н О В А позачергового 43-го з'їзду Комуністичної партії України
2008-10-14
Нашему городу - достойного МЭРА!
2008-10-06
П О З Д Р А В Л Е Н И Е Первого секретаря ЦК Компартии Украины Петра Симоненко с Днём учителя.
2008-10-04
Интернет на службе Марксистко-Ленинского учения!
Copyright © 2008 -
Ровенский горком КПУ